Ми можемо впевнено говорити про те, що переважна більшість вміщених в альбомі матеріалів до цього часу не друкувалась.
Дослідницький погляд, спрямований на пошуки слідів старовини, як у матеріальних пам’ятках, так і у ідеях (саме тому в колекції з’явилися фото із об’єктами українського модерну та неокласицизму) немов відфільтрував індустріальну потугу регіону.
Наші міста давно стали іншими. І тим ціннішим є погляд Таранушенка, який зумів зафіксувати їх на черговому переломі, наочно демонструючи минулий характер: цілком сільського Новомосковська, Луганська з його мішаною культурою, Юзівки, яка лише перетворювалась у Сталіне, Катеринослава, який поволі розчинявся у Дніпропетровську.
©Валентин Старостін, передмова
Репринтне видання
Мистецтвознавець (зокрема знавець укр. архітектури) і музейник родом з Лебедина (Харківщина); закінчив Харківський Університет (1916). 1920 — 33 дир. Держ. Музею Укр. Мистецтва і співр. (з 1921) н.-д. катедри історії української культури в Харкові; 1924 —