Як усі, донька незаможного сільського ґазди із Мар’янівки, Христя Притиківна, мріяла про щасливе й безхмарне майбутнє, злагоду і добробут у власній домівці, як усі, хотіла кохати і бути коханою, як усі…
Василь Шкляр жодним чином не руйнує канонічності класичного роману, скориставши занадто розлізлий твір, він влив у старий замшілий міх нове вино і воно заграло, запінилося, та так, що й сам Панас Мирний пустив би сльозу від розчулення.