«… зобовьязаний викласти на папері основні ідеї, думки, здогади стосовно витоків нашого роду, народу, його мови, вірувань, плину вітчизняної історії. Наперед прошу вибачення в опонентів, котрі ще від „Реконструкцій“ дорікали мені: „Де це ти вичитав? Де посилання на джерела?“ Справді, хіба душа, серце, мізки — джерела знань? Додам іще. Якби всі галузі людських знань базувалися лишще на вичитуваннях у попередників, відкіля з’явилося б щось нове (чи добре забуте старе)? Бо, може, нічого нового під Сонцем і не буває, а тільки ціклічні повернення до ґрунтовно, іноді здається безповротно втрачених, занесених колись на Планету Божими Посланцями Високих Знань? І стоїмо нині на порозі чергового циклу Великого Повернення? А мова, найперше наша, РАсинська, є найпотіжнішим джерелом повернення Високих Знань, осягнення минулого, сьогодення, майбутнього народу, людства?
Даними „лінгвоархеології“ будемо користуватися у цій праці.»
Сергій Коваль
М’яка палітурка, 188 с., видання 2005 р.