«Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатисе в найближчих сто років. Це неможливо. Це буквально вулкан», — вважає Павло Загребельний і означує прозу Євгена Пашковського «потоком мислення». А літературні критики називають її стилістичним потоком чи потоком свідомості, про що яскраво свідчить один з найкращих романів письменника — «Безодня».
Уже перші його твори дали підставу говорити про феномен Пашковського в українській літературі. Це письменник, пам’ять якого, як пам’ять давніх людей, зберігає неймовірну кількість образів, звуків і голосів, кольорів і смаків… І хоча в його прозу нелегко вчитатися, але так само важко вийти із світу його образів.
Романи «Свято» і «Безодня», які ввійшли до книги, тематично поєднані, у них Євген Пашковський змальовує безпритульність людських душ у нашому світі.
М’яка палітурка, 268 с., видання 2005 р.