Комплект вміщує 20 книг (77 томів).
Особливість Острозької Біблії в тому, що церковнослов’янською мовою вона перекладалася не зі староєврейської мови, як більшість біблійних видань, а з грецької. Тобто її оригінал інший, ніж більшості перекладів Біблії. Взагалі до нинішнього перекладу Святого Письма українською мовою, уже зробленого отцем Рафаїлом, відомі три давніших переклади. Це видання Пантелеймона Куліша, яке вийшло після його смерті 1903 року у Відні (деякі книги переклали також Іван Нечуй-Левицький та Іван Полюй), робота професора Івана Огієнка (митрополита Ілларіона), здійснена в 20–30-ті роки ХХ ст., і український переклад Івана Хоменка, що вийшов 1963 року. В основі видань Пантелеймона Куліша та Івана Огієнка лежить канон (список усіх книг, що входять до Старого і Нового Завітів), без другоканонічних книг, переклад же отця Хоменка включає другоканонічні книги, які визнаються в Римо-католицькій церкві. Всі ці переклади зроблено з єврейської мови.
Що ж до Острозької Біблії, то її основу становить Александрійський (А) кодекс. Це грецький переклад Старого Завіту, здійснений в Александрії 72 євреями-перекладачами (чому він і названий каноном сімдесятих) із староєврейського тексту ще за 250 років до явлення Ісуса Христа. Переклад був зроблений євреями для євреїв, які вже забули єврейську мову, оскільки тоді весь світ перебував практично в межах однієї Римської імперії і мовою спілкування була грецька мова. Тому одночасно з рухом християнства поширювався і грецький переклад Біблії, що його євреї визнавали й використовували у своїх богослужіннях. З появою християнства в Україні сюди прийшов і грецький текст Старого Завіту. Пізніше він (разом із Новим Завітом) був перекладений церковнослов’янською мовою, і перше видання «української» Біблії з’явилося 1851 року саме в Острозі, містило в собі 76 книг Старого й Нового Завітів з урахуванням деяких другоканонічних книг. Тому, розпочавши роботу над перекладом Святого Письма сучасною українською мовою, отець Рафаїл, як і рекомендував йому Патріарх Сліпий, узявся за слов’янський (найповніший) канон Біблії, звіряючи його з грецьким критичним текстом Біблії, опрацьованим у Німеччині, у Гетингенському університеті, де від 1917 року триває робота над критичним виданням усіх книг грецького тексту Святого Письма.
Видання 2006 р.