Антологія

«Нерви ланцюга». 25 есеїв про свободу

18.00 грн.

Щоб замовити товар, вам необхідно увійти в систему або зареєструватися.

Власне, до цієї антології не передбачалося жодної передмови.

По-перше, тінь мусить знати своє місце, і якщо не безглуздо, то принаймні неґречно редакторові пертися поперед авторів, яких він і покликав до спільної справи найперше тому, що знав: їхні розум та пера (гаразд, клавіатури) сильніші, міжніші та наполегливіші за його вельми скромний хист. На цьому реверансові авторам збірки можна було б і зупинитися, втішаючись, зокрема, й тим, що вигадав рекордно коротку преамбулу; звична форма дотримана; дяка виявлена; вперед читачу! Втім, затримаю тебе ще на півхвилинки. Бо є й «по-друге».

Передмова чужа цій книжці ще й тому, що проартикулювати її мету — означає цю мету вбити. Або травмувати. Знешкодити. Накинути на неї зашморг. Ланцюг.

«Не рви ланцюга», — миттєво віджартував назву цієї книжки Сашко Ірванець, вкотре довівши, що й каламбури приховують пророцтва. Комусь ланцюг нагадує лише про буцегарню. А комусь — про бунтарські солідарно зчеплені руки. Цим я хочу сказати лише те, що ми разом і кожен зокрема завжди маємо вибір.

Слова. Вчинку. Думки. Принципу. Віри.

Я бажаю собі і всім вам ним скористатися.

Сергій Васильєв, редактор

М’яка палітурка, 196 с., видання друге, змінене і доповнене, 2003 р.