У монографії вперше в українському культурознавствіта лінґвокультурології розглянено соціокультурний простір як поле розгортання дискурсивних практик, що вокрінені у розмаїтті сфери життєдіяльності. Досліджено процеси сенсоутворювання, що відбуваються у надрах життєдіяльності людей у лоні їх розмаїтої дискурсивної активності. Проблему власне українського лінгвокультурного середовища в містах (а також його дисперсійності та функціональної неповноти) автор розглядає на тлі процесів глобалізації, креолізації та марґіналізації самих носіїв української культури. У цьому контексті, зокрема, взаємодію глобального та локального розглянено як так звану глокалізацію (зустрічний рух смислоформ, знакових систем та способів комунікування).
Для етнологів, соціяльних антропологів, культурологів, а також тих, хто цікавиться питаннями лінґвокультурології.
М`яка палітурка, 300 с., видання 2005 р.