Нова книга сучасної української письменниці зі Львова — своєрідний літопис видатної художниці Софії
Ця оповідь задумувалася такою, щоб у ній панував час, коли народилися, росли, мужніли всі — і головна героїня, і ті, хто був поруч з нею. Хотілося, щоб не було вигаданих ситуацій, а лише факти, які розкриють перед нами сторінки життєпису великої художниці. Тому маю за велику честь бути співрозмовницею тих, хто знав Соню, Софію, Караффу… Їхні монологи і складають основу книги. Олітературюва ти їх не хотілося, як не хотілося відкидати епіходи, не зовсім дотичні до стрижня наших розмов. Усі вони — знаки і ознаки часу. Оминати їх — означало втратити подих минулого століття…
Кожен розділ — це розповідь, записана з голосу її молодших сучасниць, з голосу людини, яка виконала її останню волю. Ті голоси мають різні інтонації — в одних більше емоцій, світлої туги за минулим, в інших — простий звіт про все, що відомо. І це природно, бо самовидці — різні за натурою, за умінням оповідати, зауважувати, коментувати.
З листів і записників озветься й Софія Петрівна, гармонізуючи все оте багатоголосся, і в ньому немає фальшивих нот, бо живий голос — правдивий.