«Сходознавчі установи в Україні. Радянський період»
У книжці висвітлено той період розвитку сходознавства в Україні, коли воно виокремилося в самостійний науковий напрям і мало розгалужену мережу спеціяльних установ (академічна Катедра арабо-іранської філологи та тюркології з підлеглими їй комісіями, Всеукраїнська наукова асоціяція сходознавства, Державний український науково-дослідний інститут сходознваства тощо), кожній із яких присвячено окремий нарис. Багато уваги приділено політичному й ідеологічному чинникам, які деформували інтелектуальне життя країни і руйнували розвиток науки. Дослідження виконано на широкому масиві документальних джерел, багато з яких запроваджено до фахового обігу вперше.
ЗМІСТ
- Омелян Пріцак. Передмова
- Вступ
- Організація сходознавчих досліджень в Українській Академії наук. Аштангел Кримський
- Катедра арабо-іранської філології та тюркології (1918–1934)
- Гебраїстична комісія (1919–1929)
- Візантологічна комісія (1926–1930)
- Комісія для дослідів з історії Близького Сходу (1930–1933)
- Вивчення мови та культури їдиш
- Катедра єврейської культури (1926–1929)
- Державний єврейський академічний інститут (1930–1936)
- Кабінет для вивчення єврейської радянської літератури, мови та фольклору (1936–1948)
- Всеукраїнська наукова асоціяція сходознавства (1926–1930)
- Харківський центр
- Київська філія
- Одеська філія
- Сходознавчі з’їзди
- Український науково-дослідний інститут сходознавства (1930–1933)
- Продовження традиції (1950–1991)
- Примітки
- Покажчик імен
М’яка палітурка, 292 с., видання 2007 р.
Про автора