Монографія львівського історика Андрія Заярнюка написана в жанрі соціальної історії і розповідає про східногалицьких селян середини XIX ст. - часу, коли вони переживали радикальну трансформацію. Глобальні зрушення в Австрійській імперії, пов'язані з революцією 1848 p., конституційними й ліберальними реформами 1860-х pp., змінили правовий статус селян, уможливили їхню участь у політичному житті, надали їм певних свобод, змінили правовий статус землеволодіння і вплинули на економічну діяльність. Більше за те, середина XIX ст. була епохою, коли селяни зіткнулися з національними рухами і проектами. В книжці досліджено, як відбувалася реальна емансипація у Східній Галичині і як вона змінювала соціяльні практики, що стосувалися галицьких селян. Але ці практики неможливо ні зрозуміти, ні пояснити, не врахувавши мови процесу емансипації - певних формул, що ними послуговувалися для обґрунтування змін і для пояснень чинних практик та підставових уявлень, з яких ці формули поставали.
ЗМІСТ