Крамниця / Книжки / Літературознавство / Дмитро Наливайко

Компаративістика й історія літератури

Ця моя книжка парадигматично пов'язана з поперед­ньою, з «Теорією літератури й компаративістики», що вийшла минулого року. Як було вже в тій сказано, компаративістика,— третя, поряд з історією і теорією літератури, з основних літературознавчих дисциплін, склалася пізніше від них, у другій половині XIX ст., і зайняла проміжну позицію. Вона внутрішньо по­в'язана як з історією літератури, так і з її теорією, причому тим специфічним зв'язком, що властивий утворенням проміжного характеру. Звідси фіксовані багатьма дослідниками хитання в її поступі, зміни векторів руху то до історії літератури, то до її теорії, а також розбіжності в розумінні її природи й стату­су, сперечання про те, чи то належить .вона до історії літератури, чи то до теорії, чи є окремою складо­вою серед літературознавчих дисциплін зі своєю спе­цифічною парадигмою. Зазначу, що в сучасній науці домінує погляд на компаративістику як на окрему лі­тературознавчу галузь синтетичного характеру. Тут ще важливо зазначити, що згадані зміни векторів у розвитку компаративістики обумовлені факторами, іманентно їй властивими, зокрема інтенційованістю на істотно відмінні об'єкти вивчення — на фактичні генетико-контактні зв'язки між літературними явища­ми і на типологічні семантико-структурні спільності та відповідності літературного процесу; відповідно во­ни застосовують різну методику дослідження. Гене-тико-контактологія за своєю матерією та методикою близька історії літератури, навіть гомогенна їй, і цей вид компаративістики розвивався головним чином в полі історії літератури, у взаємопов'язаності й взає­модії з нею. Щодо порівняльної типології, то вона зосереджується на вивченні аналогій і спільностей літературних явищ, зокрема міжнаціональних, їхніх контекстів і систем. Типологічний метод посилив те-оретико-узагальнюючі підходи до літератури й літе­ратурного процесу і змінив вектор компаративістики, вводячи її в поле теорії літератури.
Та при цьому не слід забувати, що між озна­ченими видами порівняльних вивчень не існує чіткої демаркаційної лінії, це взаємопов'язані й взаємодіючі дослідницькі методики, що утворюють спільний
теоретико-методологічний каркас літературної ком­паративістики. Як слушно констатує К. Крейчі, "із жодної типологічної збіжності, особливо в межах євро­пейських літератур, неможливе з повною впевненістю виключення прямого чи опосередкованого контакту, а з іншого боку будь-яка аналогія генетичного поход­ження, якщо на її долю випала активна роль у літера­турному процесі, воднораз є також типологічною...".
До цього слід додати, що ця їхня взаємопов'я-заність і взаємодія не є постійною величиною, на різ­них етапах і рівнях міжлітературних зносин, в різних національних школах названі методики по-різному, з істотними розбіжностями співвідносяться між собою. Перший етап наукової компаративістики, що припадає на другу половину XIX - першу третину XX ст., ха­рактеризується безперечним домінуванням генетико-контактних студій, які тяжіли до історії літератури. В середині XX ст. генетико-контактологія тісниться порівняльною типологією та інтегрується нею. Це не означає, що генетико-контактні зв'язки знімаються, але вони постають тепер переважно в силовому полі порів­няльної типології і великою мірою підпорядковуються її завданням і концептам. В сучасній компаративісти­ці як самі ці методики, так і їхня взаємопов'язаність та взаємодія зазнають ґрунтовних модифікацій, про що мова буде йти далі.
Якщо в попередній книжці в центрі уваги знахо­диться проблема компаративістики й теорії літератури, то в цій центр зміщується в площину компаративістики й історії літератури. Будується вона — що теж їх збли­жує — головним чином на матеріалі українсько-євро­пейських літературних зв'язків різних часів, від доби Відродження до XX ст.. Відповідно вона складається переважно зі студій, в яких висвітлюються різні факти в формі літературних генетико-контактних зв'язків Ук­раїни й Західної Європи. Більшість праць, що входять до книги, були написані в останній період, але входять до неї й давніші, зокрема ті, що входили до книжки «Із історії українсько-європейських літературних зв'язків XIX - початку XX ст.», яка мала вийти у видавництві «Дніпро» у 1973 p., але її набір був розсипаний після другої верстки.

ЗМІСТ

Вступне слово
Компаративістика в системі літературознавчих дисциплін
Чи був Ренесансв українській літературі?
Петрарка й Боккаччо в давній українській літературі
Україна в рецепції гуманістів Відродження
Українське бароко: типологіяі специфіка
Роксолана в італійській і французькій класичній трагедії XVII ст.
Мазепа в європейській літературі XVIII-XIX ст.: історія і міф
Західноєвропейська україніка початку XIX ст.
Українська народна поезія у Західній Європі епохи романтизму
Стиль поезії Шевченка і його міжнаціональний контекст
Національні системи реалістичної літератури XIX ст.
Українська реалістична література в європейському контексті
"...А щодо мене, то я — козак". Україна в творчості Меріме
Шукаючи єдності зі світом і людьми: паломництво Рільке в Україну
Література
Іменний покажчик
Згадувані твори

Тверда палітурка, 426 с., видання 2007 р.

Про автора

Дмитро Наливайко