Книжка є результатом дослідження шляхів самотворення людини в контекстах духу, долі, локально-національних цивілізацій, тих можливостей, що відкриває українська культура. Орієнтиром дослідження стала концепція софійності, що була залучена греко-слов'янською православною цивілізацією.як принцип мудрості буття, святості рідної землі, «радісного художества», творчості, архетипу українського менталітету. Ця концепція дала змогу підняти загальнофілософську проблематику великої символіки пізнання та затвердження науки як шансу виживання людини, розуміння принципів духовності, узагальненої раціональності та конструювання буття, метаісторичних обріїв культури та процесів перетворення історії на постісторію в новому тисячолітті. Акцентовано дослідження наскрізних структур цивілізаційно-го процесу - архетипів знання, діяльності, духу. У книзі висвітлюються питання національного відродження України, особливостей перехідних процесів, характеристик української ментальності, в тому числі настанов кордоцентризму, персоналізму, софійності, онтологічного оптимізму, буттєвої етики, архетипу Слова та парадигми бароко. Розкривається визначення самого феномену національного менталітету через тлумачення символічних формоутворень: Дім - Поле - Храм. У цьому напрямі досліджуваний матеріал ґрунтується на питаннях екзистенції людини та цивілізаційних підстав її розвитку, долі національних цінностей у трансформаційній схемі: історія - метаісторія -постісторія, ейдетики української культури.
М‘яка палітурка, 367 с., видання 2008 р.