Кітч — неминучий і всеприсутній супутник культури. Його зневажливо називали ерзац-мистецтвом, поганим смаком, імітацією, однак з часом він все більше ставав домінантною формою сучасної культури. Кітч, як бісеня, живе в кожному мистецькому явищі і в той чи інший момент вигулькує з нього. Він несе в собі спокусу задоволення, культивує красу, сентиментальність, романтизм і ностальгію. Він лікує від стресів і пропонує неконфліктне поєднання реального та ідеального, одомашнює мистецтво і пристосовує його до полегшеного сприйняття.
Кітч—форма
масової культури і тіло суспільства споживання. Він репродукує і перетворює
мистецькі твори на товар, травестіює високу культуру, іронізує над стереотипами
сприйняття, привчає до міфів. В сучасному світі кітчем стає все — політика,
спорт, медицина, культура, мода. Настав час віддати належне місце кітчу і в
літературі.
Монографія Тамари Гундорової — оригінальна версія взаємин літератури і кітчу
впродовж двох століть — від классицизму до постмодернізму, від Енея-парубка до
Вєрки Сердючки, від колоніального кітчу«котляревщини» до ідеологічного кітчу соцреалізму.
Персонажами книжки стали також кітч жіночої белетристики, сецесійний кітч,
героїчний кітч, карнавальний кітч доби постмодернізму,а також естетика і
філософія кітчу.
Тверда палітурка, 284 с., видання 2008 р.