На місці української опозиції напередодні виборів я б видрукувала нову книгу Миколи Рябчука кількамільйонним накладом і розкладала б населенню у поштові скриньки, для східних і південних областей вартувало б навіть випустити російськомовний варіант. Микола Рябчук у збірці своїх есеїв, написаних у період 1994–2004 рр., робить те, що найважче дається нашій опозиції — чітко й аргументовано пояснює, як вплинуло рішення виборців на тих чи інших виборах на їхню ж, виборців, долю і як може вплинути на цю долю вибір майбутній. Тобто не те, щоб дає рекомендації та настанови, тим паче жодним чином не нав’язує власної думки.
Ні, автор у блискучій літературній формі викладає історію виборчого маразму української незалежності, пояснюючи загалом усе те, що нормальній людині мало би видаватися само собою зрозумілим. І саме це часто стає найбільшою помилкою проопозиційних речників, адже «само собою зрозуміло», двоє людей часто розуміють дуже
Наталя Сняданко.