Юрій Андрухович

«Пісні для мертвого півня»

12.00 грн.

Щоб замовити товар, вам необхідно увійти в систему або зареєструватися.

НАКЛАД ЗАКІНЧЕНО

«Пісні для Мертвого Півня». Свого часу цей гурт переспівав дуже багато творів Андруховича. А він у свою чергу обіцяв «Півням» максимально ускладнити завдання, написавши вірші, які не можна заспівати. Обіцяв — і виконав. Тепер у жодному з 31 вірша цієї збірки немає рими.

Юрій Андрухович творив нову збірку п’ять років. Написанню першого вірша передував дев’ятирічний мораторій на поезію.

— Це такий, як це сказати делікатно — вимахон — чому я свого часу перестав писати вірші. Тому що мені набридло римувати, робити таку організовану традиційну форму, от. А, власне, ритмізовані вірші, вони лягають на музику легко. Як лягають верлібри… Тим не менше, «Мертвий півень» вже дві пісні записали, — каже Юрій Андрухович, поет і письменник.

Верлібр — це вільний вірш, що не має традиційної рими. А звучить він, для прикладу, так:

— Дякуючи яхт-клубові, курсам англійської мови, полоністиці та україністиці за те, що виховали її спеціально для мене, — декламує Андрухович.

Кожна з цих поезій має англомовну назву. Бо це точний меседж у глобалізованому світі, — пояснює Андрухович, легко вплітаючи у вірші різні мови.

Усе разом це — «пісні для Мертвого півня». І йдеться не лише про музику.

— Це не просто назва групи. Це нагадування про неї, але це ще такий образ трохи розпачливий трохи безнадійний але слово півень само по собі теж несе деякий заряд оптимізму все разом, розпач, безнадія, але і оптимізм. Це такий, свого роду, щоденник. Абсолютно автобіографічні епізоди, пережиті впродовж останніх 5 років. Про те, як мене обікрали в Стокгольмі в готелі. Або про те, як я пив вночі пиво з повією в Києві. Ну і так далі, — каже поет.

ICTV

М’яка палітурка, 96 с., видання 2004 р.