У тисячолітній історії української літератури Григорій Сковорда посідає особливе місце. Він був великим письменником XVIII століття, чиї «божественні пісні», байки, діалоги, трактати, притчі, листи завершують золоту добу українського бароко, а може, і барокову літературу всієї Європи. Окрім того, Сковорода — напрочуд глибокий філософ і богослов. Недаром його заведено розглядати або як мисленика, що вторував «питомо східнослов`янську стежину осягнення реальності», або як фундатора «філософії серця», або навіть як «найбільшого після перших отців Церкви християнського філософа світу».