Проза Катажини
Ґрохолі читається на одному подиху. Її легкий стиль заводить читача в оману, бо
за уявною легкістю криється біль, страждання і розпач. Теми, що порушуються в
її романі «Ніколи в житті» можна було б визначити, як суто жіночі, хоча ми
завжди бачимо, що авторський погляд часто порушує універсальні проблеми. Її
«приватна» покинута жінка завжди є віддзеркаленням глибоких суспільних змін.
Описуючи проблеми цієї жінки, Ґрохоля також показує чоловіка, який є ще навіть
більшою жертвою суспільних змін. Тому це водночас книжки для жінок – і в цьому
випадку Ґрохоля виступає в ролі психотерапевта і помічниці. Цей роман також є
дороговказом для сучасного чоловіка, який іноді просто навіть не уявляє, що
думає і про що мріє його дружина.
Український
переклад Катажини Ґрохолі наразі дуже актуальний. Бо проблеми й далі існують.
Жінок і далі покидають. От тільки між польською і українською жінкою існує
принципова відмінність. Польська жінка вміє захиститись, що, зрештою,
демонструє літературне явище Катажина Ґрохоля. В Україні ми все ще не маємо
своєї Ґрохолі. Однак, вона обов’язково мусить з’явитись в українській мові та
українському світі.
М’яка палітурка, 328 с., видання 2008 р.
Катажина Грохоля народилася 1957 року у Кротошині (Польща). Зараз мешкає неподалік Варшави з донькою, котами і собакою. Є автором трилогії «Жаби і ангели», збірок оповідань «Заява на любов», «Уповноваження до щастя»,