Присвячуємо наш проект Анастасії,
найвеличнішому мольфару… Колись зовсім нічого не було — ані Карпат, ані веселок, ані волеників, ані хлопців з дівками.
Була собі тільки баба. Баба варила куліш і називалась Анастасія.
І стало Анастасії сумно. Взяла вона куліш тай розлила його навколо себе над високим платом.
І з`явилися карпатські гори, і з`явилися карпатські ріки, але сумно було все навкруги.
Попрохала тоді баба Анастасія у Бога:
- Боженько, дай найценнішого для душі!
Посміхнувся Господь і подарував бабі ДИХАННЄ — і зажило все навкруги, закрутилося і завеселіло, і наповнилися усілякою звіриною ліси, і рибиною — річки, і пташиною — небо.
- Хвала Вишнє Богу! — мовила Анастасія і розчинилася у пісні, яка й досі летить над карпатськими горами і лісами й зветься ДИХАННЄ.