"Древні угри, чи мадяри, як вони себе самі називають, за походженням є східним кочовим народом, який примандрував до Карпатського басейну більше тисячі років тому. Угорці оселилися тут, поряд з іншими слов’янськими і неслов’янськими народами, частково зберігши свою древню культурну спадщину, що певною мірою відобразилося і в їхньому фольклорі. В угорців, як і в інших народів, є різні види казок: це фантастичні казки з героями-королевичами, красунями-принцесами та їхніми ворогами – багатоголовими драконами, злими чарівниками тощо; це казки про тварин, де звірі наділені кращими чи гіршими людськими якостями; це казки про нібито реальні, а насправді абсурдні випадки з життя, в яких висміюються жадібність, хитрість, боягузтво. В угорських казок є свої особливості – часто вони складаються з багатьох епізодів, дій, які нанизуються одна на одну, уточнюються, обростають деталями, ніби дерево, що розростається гілками вгору і вбік. Є в них і особливі примовки, типу: така сліпуче красива, що на сонце можна дивитися, а на неї ні, та інші. У казках проявилися народні моральні погляди, накопичувана віками мудрість простих людей.
Леся Мушкетик"
Видавець: Студія Слово