КВАРТИРА 50 — пропаще місце. Це відомо. А мешканці її — народ веселий. Химерні пригоди у кублі зла? Прекрасно! Сюрреалістичні вибрики на сцені, театралізована шокотерапія із звуковим пресингом? Чудово. Лідер формації Олег Верницький зізнався мені, що не любить хард-року. Хоча КВАРТИРА сповідувала його протягом 1986-1988 років і давала фору багатьом представникам жанру... Олег завжди прагнув чогось іншого, прагнув звести різну музику - від фольку й попси до арт-року й панку. КВАРТИРА 50 на сцені мала виглядати як дотепне шоу - яскраве і оригінальне. Та не одразу вдалося це здійснити. «Дебют-86».
Перший повноцінний рок-фестиваль у Києві на початку так званої «гласності». Перший вихід КВАРТИРИ у світ із кумедними текстами та неадекватним хардовим супроводом. Уже тоді Олег наявно продемонстрував власний потяг до витівок: він стягнув штани, під якими виявилися ще одні... Активну концертну діяльність КВАРТИРА почала у квітні 1987 року. За місяць вони дали 13 концертів і примусили усіх говорити про себе. Тодішній склад групи був таким: лідер-гітара — Сергій Степененко, барабани — Олександр Комісаренко, бас-гітара - Олексій Дундуков. Фундаторами групи вважали Віктора Щекотуна (гітара) та, звісно, Олега Верницького, чий сильний голос з істеричними нотками різав вуха, мов електропила «Дружба». КВАРТИРА 50 була однією з перших у Києві груп, що записали студійний касетний альбом (звукорежисер Антон Коцар). У серпні 1987 року касета «Швидка допомога» розійшлася і осіла у фонотеках прихильників київського рок-н-ролу. 20 вересня 1988 року загинув у автокатастрофі басист Олексій Дундуков. 1 жовтня концертом пам`яті музиканта відкрив свій останній сезон Київський рок-клуб. Відтоді почався новий етап у житті КВАРТИРИ 50. І почався він з появою у групі чарівної Вікторії Верницької. На фестивалі «Міс Рок-88» КВАРТИРА 50 здобула приз акредитованих журналістів «Міс Рок-фото-88». Стиль групи набуває виразного поп-панківського відтінку, а вкрай еротизоване шоу шокувало і захоплювало публіку водночас. У грудні того ж 1988 року команда на студії «О.П.Д.» (звукорежисер Юрій Щелковський) здійснює запис другого альбому, цього разу дійсно концептуального - під назвою «Голосуйте за Мітель-Шнауцера». А потім був всеукраїнський фестиваль популярної музики «Червона Рута». Жовто-блакитна тусовка зі Львова впродовж всього виступу припанкованої КВАРТИРИ кричала «Геть!». Дійсно, не співпав епатуючий імідж «квартирантів» із рештою героїко-визвольних фестивальних сюжетів.
Та що вдієш — КВАРТИРА 50 була такою, якою вона є насправді... Зате інтерес з боку теле-журналістів з братньої Польщі виявився аж надто нав`язливим: КВАРТИРУ мало не рознесли по цеглині! Втім, головна проблема залишилася. Відсутність пристойної бази, відсутність бодай-якої роботи, відсутність будь-яких перспектив. Усе це гнітило, давило і вичавлювало з музикантів залишки надії. І раптом надійшло запрошення з Італії. Римська Мерія офіційно ангажувала КВАРТИРУ 50 на Всесвітній Карнавал у Венеції, що мав відбутися у березні 1990 року. Але вони не встигли оформити документи. Якби встигли, то грали б в одній компанії з PINK FLOYDом, GENESIS, AC/DC. Щоправда, італійські імпресаріо не заспокоїлися і надіслали ще декілька запрошень. Словом, КВАРТИРА 50 врешті-врешт «вписалася» в європейський Парад вуличних театрів. Якщо ви знаєте КВАРТИРУ, то, напевно, вас не здивує той факт, що концерт почався одразу після приземлення авіалайнера у Будапешті. І вже не припинився. Дорога була довгою. На трасі Будапешт-Югославія-Італія ще й досі добре пам`ятають «квартирантів». Сейшен просто неба - найулюбленіший коник киян, яким не звикати працювати «на капелюха». Десь там біля потягу, коли КВАРТИРА давала чергове шоу перед в`їздом до Італіїї, професійним оком їх розгледів менеджер югославської фірми «Арт едженсі». Контракт був швиденьким і не менш професійним.
Отже, КВАРТИРА 50 залишилась в Югославії. Надовго. Але дивним є те, що формація безболісно розкололася на дві частини: виникло тріо БАРДАК (Олександр Комісаренко - ударні, Артур Азаркевич - клавішні, Віталій Космач - бас) і ФЛЕТ ФІОРТІ (класичне тріо «Верницький-Верницька-Щекотун» та новий гітарист Сергій Никонов). ФЛЕТ ФІОРТІ грає український фольк, аранжований у стилі класичного поп-панку, а ось тріо БАРДАК тримається рок-н-рольного напряму. Обидві команди були досить популярні у Словенії. В Любляні їх впізнавали на вулицях: вони надзвичайно вдало виступили у різдвяній програмі телебачення Словенії. Отже, музика киян з таким до щему рідним репертуаром знайшла попит не вдома, а далеко від нього. Абсолютно типова ситуація. Україна, і, зокрема, Київ — невичерпне джерело і завжди високий рівень культурної еміграції.
Олександр Євтушенко