Це маніфест, він тут, бо його тут не може не бути. Це для повної ясності ситуації. Таке собі протирання очей, відтирання запітнілих окулярів і вставляння контактних лінз, аби ситуацію можна було легше розгледіти. Хоча направду, то це — вступне слово, яке може бути і виправданням. Мусимо вас привітати — ви в 2003, ніякої фікції, а реальність як вона є. І наступні сторінки, аж до останньої — це теж 2003 рік. 2003 триватиме для вас доти, поки не відкладеите цього часопису.
В процесі свого невидання і постійного відлежування видання безперервно змінювало свій контекст. Нині, по такій купі часу, йому лишався один шлях до відступу — стати таким собі проектом літературного флешбеку. Перший номер «Паперової зозулі» є абсолютно і повністю молодою Станіславською літературою 2003 року плюс два харківські бонуси. Саме того часу, три роки тому, редакція завершила формування текстового наповнення і саме тоді, 2003, мала надію його зреалізувати. Але ж Війна, Бомбардування, Армагедон, Потоп, Кінець Світу чи що там ще не дали нам змоги цього зробити. Тож маємо цей випуск зараз.
Звичайно ж, він не може бути тим самим, що й тоді, бо якщо текстам властиво залишатись постійними, авторам притаманно змінюватись. Очевидно, мусить бути розуміння того, що за відрізок в три роки всі стали іншими, хтось перестав писати, декотрі взялися писати щось зовсім інше, хтось зробив свої збірки і випустив книжки, хтось виїхав з міста (можливо, назавжди), хтось одружився, хтось взагалі перетнув межі видимого світу ітеде. Вони були тоді іншими, ми, як редакція, тоді були іншими. Тих авторів, якими вони були тоді, ви вже не зловите. Але тут маєте нагоду зловити молоду літературу, яка вона була
Тож пробуйте, жуйте, кладіть під язик чи як вам там подобається — смакуйте.
Зміст: