Автори / Марія Колесникова / Викривлена реальність

Викривлена реальність


І в ночі є ще кароока мить,
Коли сніжинка заліта на вії.
Десь там, далеко, рідне місто спить
А я не сплю, і ще не сплять повії.

Я з ними схожа. Десь глибоко у душі
Я вже давно себе комусь продала,
Намокла під чорнобильським дощем,
Злякалась й почуття свої сховала.

Мені не сумно, просто дні — порожні,
І квіти хтось не той подарував
Мені… Він — випадковий подорожній,
Що спарти не знайшов і заблукав.

Він намагався стати мені другом
І піклуватись про моє життя,
Та я спала не з ним, бо він — дитина,
А я не можу скривдити дитя…

Є в мене інший. Світлий і веселий,
Палкий коханець, друг і майже брат,
Ми з ним до чорта схожі, як дві тіні,
Ламаємо нічну сталевість ґрат.

Порожнє серце легко дарувати —
Це знає він, й віднині знаю я,
Можливо, нас потрібно рятувати?
Можливо — ні… Для мене він сім’я…

Колись він врятував мене від болю
І шрами на душі залікував,
Моє кохання, що цькувало волю,
Своїми поцілунками забрав…

За це йому спасибі. Ніч — коротка,
Далеко рідний Київ. В ньому ти…
Я — тут… Мого гуртожитку коробка
Дніпра охороняє береги.

Прийшла весна, і сонце сліпить очі,
На мене вже чекають поїзди,
І всі вірші, що народились з ночі,
Розіб’є струм холодної води…

(Головна ідея; коли нема чим займатися вночі, подумай про самотність і напиши про це вірша… Присвячується Чеширському коту — вигаданому «майже брату». 14.03.2004)

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Маша Колесникова — дівчина із внутрішньою міфологією. Вона вміє будувати повітряні замки, придумувати для себе випробування, долати перешкоди, що їх насправді не існує, та ще й писати про це вірші.