Автори / Мистецька аґенція Арт-Вертеп / Легедзинське антибільшовицьке повстання 1920: відкриття пам'ятника!

ГЕРОЇЧНИЙ ДУХ ЖИВЕ В КОЖНОМУ!

7 листопада 2010 р. 12:00 - 14:00. Відкриття пам'ятного знаку учасникам антибільшовицького повстання 1920 року в селі Легедзине.

У цей пам'ятний день виступатимуть гурт Вертеп, лірник Сашко, Кобзар Михайло Коваль, Гуляйгород і TaRUTA та ін.

...Автори:

художники Микола Теліженко, Юрій Олійник,

архітектор Василь Дмитренко

Матеріал - вапняк (інкерманський)

Розмір - 100см на 100 см і на 250 см, вага - 5 т

Вартість проекту - 40 000 грн

Пам’ятний знак – це Дерево Роду на чотири сторони Світу. У камені вирізьблено ключові історичні періоди нашої землі – від Трипілля і Княжих часів до Козацтва та Новітньої України. Дерево Роду охороняють залізні борони – зброя учасників легедзинського повстання 1920 року. Такі борони селяни, які боролись за свої родини і землю, використали як зброю, і затримали червоних кіннотників бригади Котовського.

Ідея встановити пам'ятний знак героям належить легедзинській громаді та Громадській ініціативі "Толока Легедзине".

+++

ПРАЗНИК У ЛЕГЕДЗИНОМУ

10 листопада 1920 року на майдані Легедзинської церкви великомучениці Параскеви було занадто людно, навіть для такого свята як сільський храм. Основні групи «празникових» уже підтягнулися і тепер збуджено щось обговорювали. Старші дядьки курили самокрутки, слухали запальні балачки молодих, поглядаючи на валки возів, наповнених боронами. Знизу, від Попівського ставка, заграв оркестр. – Таляни!, - гукнув хтось. Колона з сусіднього села Тальянок підходила до церкви з прапором і музикою.

Уже за кілька годин біля тисячі людей виставлятимуть рядами борони, маскуючи їх осіннім бур’яном, сільські отамани готуватимуть до бою людей, перевіряючи їхню зброю – вила, рушниці. Легедзинський дяк за зброю мав сапу. По флангах ставили «Льюіси» – кулемети із села та привезені вишнопільськими «дерещуками». Були тут ще «гості» з Косенівки, Зеленькова, Камянечого, Рогів.

Так, за селом Легедзине, по Уманському шляху, як тоді казали – на Дзюбанці, почався збройний виступ місцевого підпілля Української Народної Республіки проти частин червоних кіннотників, які рухалися на Звенигородку. Саме у ці дні Червона Армія прорвала кримську оборону російської Білої гвардії, відчувши себе «на коні». Загрожував їй тепер хіба що Петлюра, який з Поділля намагався прорватися на Центральну Україну і чекав на хвилю сільських повстань, які могли змести більшовиків з їхньою продрозверсткою, грабунками і чекістськими «зачистками».

Перша кінна лава котовців «нарвалася» на борони і кулемети повстанців. Друга, розвернувшись, відійшла на Дубину, і, дочекавшись підмоги, випустила перед себе кілька тачанок, які під дядьківськими пострілами, на шаленій швидкості розвернулись і хвилями пустили черги з важких кулеметів. За ними пішла кіннота. Хтось з коліна до останнього відстрілювався, чи калічив вилами ворога. Хтось, не витримавши нерівного бою, втікав до села. Серед повсталих було багато жінок і підлітків.

Зайшовши до села, червоні почали розправу: страчували впійманих повстанців, зачинили в приміщенні школи сотню молодих селян – заручників, яких пообіцяли відпустити в обмін на «льюїси», інакше –розстріляють. Спалили в Легедзиному і Тальянках по десять садиб найактивніших організаторів виступу. За спогадами, у цей день, на Параски, загинуло до сотні селян.

Час, у вимірі людському, і є історією. Він проходить, події забуваються, і навіть втрачаються для наступних поколінь назавжди, наступає певна амнезія – провали в історичній пам’яті. Пам’ятаймо все. І добре і погане: переляк наших прадідів, коли в їхніх дітей відбирали останній шматок хліба і вони мовчки, як худоба, помирали, і шалене геройство в агонії, коли з боронами без страху кидалися під леза шабель і ворожі кулі: за себе, за своїх сусідів і за Україну, яка ось-ось, вперше за сотні років, мала стати самостійною державою. 

У повстанні брали участь жителі семи черкаських сіл: Легедзиного, Вишнополя, Тальянок, Косенівки, Зеленькова, Камянечого та Рогів.

90 років по тому, в Легедзиному і навколишніх селах, правнуки повсталих вшановують пам’ять своїх прадідів.

ІНШІ ДОБРІ СПРАВИ

Під час відкриття пам"ятника відбуватиметься збір книжок для шкільної бібліотеки села Легедзиного. Хто хоче долучитися - не забудьте прихопити з собою цікаву сучасну українську книжку. Збір книжок відбуватиметься у межах проекту "Україна читає", що розпочався саме з Легедзиного ще з 31 липня цього року. Тут є перелік найнеобхіднішої літератури: legedzyne-school.reads.wishes.in.ua
Подробиці про проект: http://www.facebook.com/group.php?gid=143495075676854

© Владислав Чабанюк, 2010.

http://www.istpravda.com.ua/

ТОЛОКА ЛЕГЕДЗИНЕ

Додав Chyzh 06 листопада 2010

Про автора

Мистецька Агенція «Арт-Вертеп» - громадська організація, заснована у 2001 році. Діяльність Аґенції охоплює всі напрямки сучасного мистецтва: музика, кіно/театр, література, образотворче мистецтво; ярмарки, спортивні змагання, історичні