Саме слово «Заїр», обране автором для назви роману, запозичене ним у Борхеса, а той, у свою чергу, запозичив його з мусульманської традиції. «Заїр» арабською означає щось реальне, видиме (буквальний переклад — зримий), і водночас те, що має майже містичну здатність урізатися у пам’ять і відтак поглинати геть усі думки й помисли. Заїр у кожного свій, і побачивши його одного разу, забути його й думати про щось інше вже неможливо. Заїр — це сенс існування, нав’язлива ідея, «святість або божевілля»…
Роман розпочинається як справдешній детектив. За загадкових обставин зникає дружина головного героя Естер — військова кореспондентка, яка щойно повернулася з Іраку, де тривають бойові дії. Її чоловік, поліція і вся громадськість губляться у здогадах, що ж сталося. Може, Естер викрали? Взяли у заручниці? Згодом з’ясується, що до зникнення Естер не причетні ані бандити, ані ісламські екстремісти, ані адюльтер.
Саме Заїром стає для героя Естер. І він рушає вслід за нею, аби знову знайти в її особі не просто кохання й щастя, але саме життя й сенс існування.
Аби довідатися, що ж спонукало молоду жінку після десяти років цілком благополучного подружнього життя потайки залишити коханого чоловіка, звичний європейський спосіб життя і вирушити на пошуки істини майже на край світу, героєві треба буде пройти довгий і болісний шлях страждань, міркувань та перегляду цінностей.
«То про що ж ця книга?» — запитають ті, хто ще не читав «Заїр». І щоразу їм відповідатимуть
І кожен з них матиме рацію.