Хоча ця книжка, яку видало видавництво «Либідь», містить лише 112 сторінок та 74 вірші й хоча в авторському задумі це первісно й насамперед «книжка-подарунок» доньці (професору філології Оксані Пахльовській) до іменин, ця збірка має увійти в сучасний літературний процес як «книжка-емблема», що реактуалізує модерністські тенденції в сьогоднішньому часі та межує з віршами-одкровеннями й віршами-пророцтвами. Колись М. Савка в дослідженні про творчість Ліни Костенко писала, що в її творчості є «вірші-квіти», «вірші-рани». Можливо, цю форму окреслення поетичної жанрології Костенко можна використати й цього разу.
Поетика казковості межує з ритуально-міфологічним простором, у книжці виринають теми й концепти, актуалізовані в поезії шістдесятників, тим більше, що до «Мадонни перехресть» увійшли вірші 1960-х і 2011 рр. Уважний читач навіть помітить авторемінісценції, алюзії до давніших віршів Ліни Костенко, які вже стали улюбленими й навіть хрестоматійними.
Що об’єднує ці різночасові й різнотематичні вірші в один сакральний цикл «Мадонна перехресть»? Передусім міфологічність. Ліричний суб’єкт поезії існує в трьох часах, він має здатність випереджати хід історії, робити припущення на основі століть і навіть тисячоліть. Ліричний суб’єкт може дивитися крізь віки, це своєрідний Вергілій, який готовий допомогти нації не втратити остаточно «золоту добу».
Тверда палітурка, 112 с., 2011 р.
Українська письменниця-„шістдесятниця“,поетеса. Лауреат Шевченківської(1987),Антоновичів (1989),Петрарки (1994)премій.У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі,за що була надовго виключена з літературного процесу.