Тексти і маски
У цій книжці йдеться про літературні постаті, події та процеси, які потребують переосмислення в контексті нового часу. Т. С. Еліот (якому окремо присвячено один із зібраних тут есеїв), казав, що такої переорієнтації потребує кожне нове покоління: вона утверджує його колективне право нас воє власне бачення минулого і сьогодення. Втілення такої постави спричинило співіснування під однією обкладинкою, з одного боку, не тільки хронологічно й типологічно цілком зіставних (але, так би мовити, попарно) літераторів, як-от Івана Франка й Адама Міцкевича, а й зовсім, здається, непоєднуваних у рамках якоїсь цілісної розмови осіб: Дмитра Чижевського, Романа Інґардена, Миколи Хвильового, Ігоря Костецького, аж до наших сучасників Олеся Гончара, Юрія Шевельова, Оксани Забужко та Валерія Шевчука; а з іншого — книжка Григорія Грабовича поєднала есеї, написані за останні кілька років (і надруковані в «Критиці»), з ранішніми, якими уже двадцять і більше років і які, либонь, уже своєю чергою можуть правити за предмет інтерпретацій і переорієнтацій для молодого покоління критиків.
Про автора