Як пише в передмові до цього твору Марина Гримич, «чому ми, українцы, маючи таку красиву і зовсім не вульгарну еротичну культуру, про це зовсім нічого не знаємо? А точніше, нічого не хочемо знати, оскільки як тільки до наших рук потрапляє щось „таке…“, то ми відкидаємо його… ні, не з огидою, а з якимось страхом перед ще не скоєним гріхом. Наша література аж надто цнотлива, однак її цнотливість зовсім не дівоча — це, швидше, цнотливість старої дівки.
…І ось перед вами він, справжній український еротичний роман — красивий, елегантний, іронічний і абсолютно не вульгарний! Сподіваюся, магічні функції родючості й плодючості він також уміє виконувати… Побачимо, — пильно слідкуватиму за демографічними показниками в Україні…»
М’яка палітурка, 124 с., видання 2005 року