У передмові до цього роману Марина Меднікова небезпідставно запитує: «А як би ви поставилися до тексту, написаного від першої особи на махровому віртуозному суржику? Бо саме такою мовою героїня оповідки питома українка, Галя Сливка, розповідає подругам за доброю чарчиною добрячого підгуляївського рукопису (якщо казьонна горілка — то легальне видання, то самогон, певно ж — рукопис) про своє життя в питомому українському середовищі — в селі Малих Підгуляївцях, де на грядках виростають підгуляївські богатирські кавуни — одна кісточка на весь кавун.
Якщо мову уявити собі могутнім, потужнім, здоровим організмом уже не в пубертатному, а в лактаційному віці (а саме такою я бачу українську), то цей організм може дозволити собі
М’яка палітурка, 126 с., видання 2006 р.