Вільям Шекспір (Вильям Шекспир)

«Sonnets. Сонети. Сонеты.»

30.00 грн.

Вперше! Тримовне видання

Щоб замовити товар, вам необхідно увійти в систему або зареєструватися.

ПЕРЕДМОВА-ЕСЕ

1. Аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес в одній із своїх лекцій про поезію, котру він читав в Англії, нагадав слухачам хрестоматійний вислів святого Августина: «Що таке час? Якщо мене про це не питають, я знаю. Коли мене запитують, то не знаю». Так само з поезією,- зробив висновок Борхес.

Може, йдеться про таємницю, що міститься за межею свідомого? Щодо «енергетики» в даному контексті, її так само легше описати, ніж визначити. Припустімо, якась інформація знаходить відгук і в розумі, і в серці. Така інформація, попри можливість лишень описового її визначення, і є енергетикою поезії.

Зрозуміло, енергетика несе в собі певні складники — глибокий зміст, версифікаційну довершеність, національні та часові реалії тощо, але аж ніяк тими складниками не вичерпується. Енергетика глибша за зміст. Перекладач має зберегти насамперед енергетику, а зміст є тільки однією з її важливих складових.

Тож з якого боку підійти до цього ключового поняття, яке не має чіткого визначення? Бо, зрештою, твір зворушує тільки тоді, коли йде від серця. До речі, це думка одного з найраціональніших поетів — Гете.

Переклад, як і оригінальний твір, має йти від серця.

2. Попередні наші міркування можуть видатись надто абстрактними, але попри це, в кожному окремому випадку вони дозволяють робити висновки вповні конкретні. Щодо Шекспіра також. Тож cum Deo.

3. І перший висновок той, що Шекспір є дійсно автором п’єс і сонетів, виданих під його іменем. Сонети для нас мають ту перевагу, що вони більше, ніж п’єси, пов’язані з особистим життям автора. Дослідники виділяють цикли сонетів, які можна спів ставити з подіями його біографії. Цей зв’язок не є випадковим. Навпаки, він витворює органічну цілість поезії та життя, поезії та правди. Те, що опоненти Шекспіра вважають вадами, чи фактами, які заперечують його авторство, як-от, приміром, географічні помилки в п’єсах, чи то добра обізнаність з двірським життям, є тільки вислідом цієї цілості.

Тут ми підходимо до другого висновку, котрий стосується безпосередньо сонетів. А висновок той, що питання про їх бі-сексуальність чи гетеросексуальність є неприпустимою модернізацією. Шекспір — це бароко, це інша форма спілкування і мислення. Те, що ми сприймаємо як інтимність чи підлабузництво, може бути просто законами жанру, а сухий для нас риторичний зворот може бути найщирішим виявом авторового чуття. Проблема ця вирішується при розгляді кожного конкретного сонета, розгляді, що зазвичай послуговується якнайширше науково-біографічним матеріалом, проте як ultima ratio тут знову ж таки виступає на перший план інтуїція перекладача, його серце.

4. Аналіз змісту сонетів, проведений у такому ключі, дозволяє визначити принаймні чотири моменти, що пояснюють адресацію багатьох сонетів. Перший момент — це необхідність уславлення театральних меценатів. Тут маємо врахувати їх вищий соціальний статус, що вимагав усталених форм звертання.

Другий момент — це боротьба театрів за молодих акторів. Шекспір використовував сонет як засіб впливу, отже, стає зрозумілою в цьому контексті й адресація.

Третій момент — це зрада «смаглявої дами». Вона шанувала Шекспіра, та все ж віддала перевагу молодому акторові.

І, нарешті, четвертий момент, що його найліпше висвітлено в книзі Жана Марі та Анжели Марен «Шекспір». Багатий лорд із дружиною попросили Шекспіра вплинути на їхнього сина, який не хотів одружуватися і мати дітей. Шляхетний рід міг зникнути. Сонетами, присвяченими цій темі, власне, й починається збірка.

5. Адресація сонетів обумовлена обставинами Шекспірового життя, та поетична енергетика, що в них міститься, виводить ці вірші за межі локальної ситуації, ба навіть за межі епохи. Вірші, звернені до конкретної людини в конкретних обставинах, набувають загальнолюдського і понадчасового значення.

6. Шаную працю попередніх перекладачів сонетів Шекспіра; їхній досвід дає натхнення.

Щиро вдячний академіку АБ України професору Сєдих Юрію Івановичу, який був першим слухачем і читачем, критиком і наставником.

На заключному етапі підготовки сонетів до видання неоціненну творчу підтримку і допомогу надали українські поети Анатолій 1 лущак, Сергій Рядченко, Олекса Шеренговий. Велика їм подяка, сердечно дякую також редакторам Дмитру Гламазді та Наталії Руденко.

Спасибі всім, хто сприяв виходу цієї книжки у світ.

Георгій Пилипенко

Тримовне видання. Переклад Григорія Пилипенка.

Тверда палітурка, 320 с., 2005 р.