«Грані світу. Україна-Японія: деревяна архітектура»
Трьома мовами: українська, японська, англійська!
Ідея спорідненості дерев’яної архітектури України та Японії здається на перший погляд дивною. Але мені пощастило близько познайомитися-як з українською, так і з японською дерев’яною архітектурою, і чим уважніше я вдивлялася в покриті мохом дахи, поточені часом руді перехрестя стовпів, у дивної форми віконниці, тендітні огорожі веранд та галерей, що однаково пристрасно обіймають храми й хати України та Японії… Чим глибше вдихала цей солодкуватий, гострий запах старої деревини, змішаний в Японії з курінням арома тичних паличок, а в Україні - з пахощами воскових свічок та ладану, тим ясніше розуміла: подібності є. І їх чимало. Стара деревина та священні аромати… Краєвиди! Якщо показати будь кому спершу фото з Карпат, а потім - з Японії, і спитати, де що, будьте певні - одразу розрізнити неможливо. Українець чи японець не зможе з першого погляду впізнати пейзаж батьківщини. Бо відмінностей між типовими карпатськими та японськими краєвидами, власне кажучи, немає: схожі не тільки рельєф, а й колір рослинності, волого-димчастий імпресіонізм атмосфери, сам дух землі. Однаково сильно шмагають землю літні зливи, залишаючи по собі долі калюжі і вологі краплі на листі. А взимку селища гірських районів Японії так само, як і карпатські села, засипає снігом по самі вуха. Можливо, ще й через це народна архітектура така схожа?
- Текст і фото — Галина Шевцова
- Переклад японською — Олексій Прилипко
- Переклад англійською — Олександер Красюк
- Упорядник та випусковий редактор — Діана Клочко
Тверда палітурка, 152 с., видання 2007 р., формат: 64х90
Про автора