«СЕЛО В БЕЗОДНІ» Ігоря Качуровського - це узагальнений образ українського села 1920-1930-х років, до краю зубожілого внаслідок сталінської колективізації і розкуркулення, знекровленого штучним голодомором, а водночас - це спогад про конкретне село Крути на Чернігівщині, рідне село поетової матері, де під час війни, в короткій перерві поміж двома періодами вигнанництва - курським та австрійським -автор почув від своїх земляків моторошні розповіді про невинних жертв совєтської влади.
Вдягаючи ці макабричш сюжети в шати красного слова, Качуровський ще раз засвідчує свою відданість вишуканим стильовим принципам київської неокля-сичної школи, досягаючи сливе візіонарної конкретики образного ряду.
Поема супроводжується передмовою Івана Дзюби та післямовою автора - «Генеральна реконструкція українського села в роки 1929-1933»,- де про голодомор і розкуркулення оповідається вже не мовою художніх образів, а мовою фактів і цифр.
М‘яка палітурка, 85 с., видання 2006 р.