Пошук
Потрібно з чогось починати, чи не так? Мрію створити якісну, класну прозу, роблю перші кроки. Хочу запропонувати вашій увазі кілька поезій, поміж ними верлібри та традиційні. Люблю, щоб твори були живими, промовляли до тебе, щоб не доводилося тягти їх за
Відбиті поцілунки сонця Сповзають по її спині, По золотавому волоссі У тиху пісню на ріці. Відбиті поцілунки неба Блакитніють в її очах, У відблисках цих уст солодких, У травах свіжих на полях. Відбиті поцілунки вітру Обпалюють мене до тла, Від
Додав Kamysha 13 березня 2008
Розбити всі окови і бігти під дощем... І не повітрям дихати, а мокрим днем. Блукати, реготатись разом з громом І насолоджуватись отчим домом. Як у дитинстві.
Додав Kamysha 13 березня 2008
Привіт, художнику! Ти ще малюєш? Ще заворожуєш полотнами серця? Чи ще гориш, чи сонця схід смакуєш? Чи віриш ще в покликання митця? Підносиш й далі всім на таці радість? Ще сієш роздуми і подив без кінця? Ти це умів, цим марив, це – як святість,
Додав Kamysha 13 березня 2008
Ми зустрілися на зламі століть Біля старенької ратуші, Потріпаної війнами й роками, Та все ж – живої, а головне – Нашої. Рідна ратуша у рідному місті, Рівна бруківка й занадто слизька. Ми тримаємося за руки, Ковзаємо по ній, і наш сміх Заливає
Додав Kamysha 13 березня 2008
Сльозою стікаєш із мого плеча. Так дивно бачити, як плачеш. Так дивно чути, як шепочу я Слова, котрі назад не взяти. Цю вічність розітне дороги плин, Залишиться пейзаж сумного міста, Залишиться сльоза гарачих днів В німім палахкотінні серця. С
Додав Kamysha 13 березня 2008
Схиляю голову на твоє плече І слухаю, як сміється скрипка. Вона не плаче не плаче, як завжди, А посміхається так ніжно-ніжно. У неї блакитні оченята, Як і у мене. А от сила у неї твоя, І усмішка теж. Така ж щира, Така ж промовиста. Давай зіграє
Додав Kamysha 13 березня 2008
Немає нічого кращого, аніж двоє людей, що скинули маски і стали богами у сутінках своєї кубічної кімнати, залитої золотом сонного сонця, а їхнє небо – біла безмежна стеля. Зі мною ти не такий. Вплітаючись у мій тихий вечір після виснажливого гамо
Додав Kamysha 13 березня 2008
Ясені-красені сплять серед тихої осені. Справджені мрії моїх прадідівських пісень. Люди, мов трави: до осені стосами скошені. Люди, мов трави... Я не чекала на тебе з минулої осені. Я попрощалась з колишнім в той день. Тільки от трави лежали у пол
Додав Kamysha 13 березня 2008
Чи пам’ятаєш все, що було позатамтого серпня? Чи пам’ятаєш пахощі принишклого дощу? Чи пам’ятаєш ті веселощі дитячі, як в парку метушились досхочу? Чи бережеш в душі усі ті миті, і аромати лісу і вогню, і необірвану, не зіграну – а вдало-вчас
Додав Kamysha 13 березня 2008
Лінки · Про нас · Контакти · Реклама на сайті
м. Дніпропетровськ, вул. Червона,11.
Телефон: +38 066 272-26-24, +38 096 044-19-92
