Мар’яна Максим’як
Вереснева. Врожаю-86 на Тернопільщині. Дещо сумна і лінива. Майбутній теолог і журналіст. Люблю слово — бавитись ним, слухати його, вивчати і просто мовчати словами.
Авторка поетично-прозової збірки «Solo душі» (Львів, 2004).
чоловік доглядає свою паралізовану дружину
він фарбує їй на ногах нігті
рожевим лаком
раз на два тижні надуває басейн
і купає її серед кімнати
у них нема ванни
йому 54
їй 51
так пише якась вулична газета
часом він випиває у компанії
і забуває що
Додав viterra 29 вересня 2008
він розвантажував брудні вагони
десь в німеччині
вона підмивала старого паралітика
і спала з його сином десь в італії
Oh, east and west eurolines!
сльози дітей на вокзалах
та обіцянки неодмінно вернутись
45 хвилин до кордону
і заплющені очі ві
Додав viterra 29 вересня 2008
«Кава для трьох»Я — не я, як самотаМоя душа чужа…Ти — не ти, мені б знайтиТвої загублені світи…День — не день, десь шмат пісеньЛунає тихо «дзень»… Тінь — не тінь, як бурий кіньЦе ж просто лінь…******брррбурмоче
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
«Solo душі»На тлі твого життяЯ вб’ю себе закохано. То був звичайний січень… Так холодно. А потім чорні списиПолюблять мою душу. А так хотілось неба… Я мушу. Останні звуки снігу. Я знову відлітаю.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Мамі…Я не вмію писати про Вас… Про уста Ваші, очі, красу. Почуття всі, мов зграбний багаж, Я тихенько до Вас занесу. Пахне кавою кухня моя, Пахне Вами старенький халат. Як шкода, що я вже не мала, Моя мамо, мій лагідний птах.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
«Дванадцять пустельних дівчаток»дванадцять пустельних дівчатокїхали в старому автобусідванадцять пустельних дівчатоккурили кубинські сигаридванадцять пустельних дівчатокбули в маніякальному одязідванадцять пустельних дівчатоквдягл
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Настя
Коли Славцьо закохався в Настю, йому було вісімдесят. Здавалося б, яка там вже любов. Та ж дідо вже на ладан дише. Але де там! Славцьо не їв, не спав, тільки виходив до хвіртки, коли Настя попри його хату прямувала.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Рекреації дощу
Неонове повітря вечірніх вулиць, пакет із всілякими продуктами, перші краплі вечірнього дощу, маршрутка, котра везе мене до тебе, в інший кінець міста… Я стукаю в твої двері, дзвінка у тебе немає… Ти відч
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003