Поема
«Дон Жуан» — останній великий твір Джорджа Гордона Байрона (1788—1824), одна з
вершин європейської літератури доби романтизму. У цьому видатному творі
— всевладна двозначність, стихійна мінливість; іронію врівноважує громадянський
пафос, фривольність — політична інвектива, а скепсис — романтична натхненність.
У цій двоїстості криється дуалізм, який визначав особливість світоглядної парадигми часу і був притаманний поглядам
та естетиці більшості романтиків.